Животное,укусившее человека и павшее в период наблюдения не всегда больно бешенством,например убито,отравлено,сдохло от других причин (чумка,например).
В таком случае крайне желательно лабораторное исследование трупа,если оно возможно и принятие решения о назначении или неназначении АРВ с учетом данных лаборатории.
Если такое исследование невозможно (убито,труп закопан в жаркое время года и,простите,смердит,убито и сожжено,не могут найти,куда труп кинули...) приходится назначать прививки с учетом локализации и тяжести укусов!
Хуже всего,когда есть укус летучей мышью- укус тяжелый (пальцы кисти),животное как правило выбрасывается в окно,откуда оно залетело,приходится назначать комбинированный курс вакцинации (гамма-глобулин плюс КоКАВ),а это деньги немеряные,особенно гамма-глобулин. Да и с больным морока- "меня мышка царапнула за пальчик,а вы меня в больницу,40 уколов и все в живот!!!Садюги,а не рабиологи!) Пока уговоришь,что не 40 и не в живот-куча нервов перегорит.
Рабиология
Сообщений 21 страница 30 из 390
Поделиться212008-12-24 17:16:47
Поделиться222008-12-25 18:25:24
Понятно,а сколько стоит примерно гамма-глобулин?Ато его у нас так много и сроки истекают.
Поделиться232008-12-25 18:46:54
Антирабический гамма-глобулин стоит в нашем регионе около 100 гривен,что раньше,до кризиса составляло (в пересчете на доллары США) около 20 долларов за одну ампулу (5мл.)
Учитывая титр антител к бешенству в среднем на одного взрослого пациента требуется от 12 до 18 мл.,т.е.3-4 ампулы!
КоКАВ дешевле,одна доза обходилась больнице в 40 гривен, что тоже немало.
По закону больной получает все антирабические препараты по жизненным показаниям,т.е. БЕСПЛАТНО!!!,а главный врач больницы стоит перед проблемой-где взять деньги на КоКАВ и антирабический гамма-глобулин,который может и не понадобиться до истечения срока его годности!
В таком случае,если срок годности истекает, целесообразно обменять препарат с организациями,где он нужен сейчас!
Иначе надо его списывать всвязи с истечением срока годности и потом отвечать на вопросы контрольно-ревизионных органов,почему не израсходованы,а преступно уничтожены дорогостоящие препараты.
Им же не объяснишь,что спасательные круги на судах не каждый день используются по назначению,но их (эти круги) на пароходах держат постоянно!
Отредактировано Амбулаторный травматолог (2008-12-25 21:21:17)
Поделиться242009-08-28 03:59:07
Есть приказ минздрава России ( номер скину - ночь ) , согласно которому ВСЕ укусы , даже домашнего хомячка , обязательна антирабическая вакцина с обязательной госпитализацией. Колем без перерыва. Животное , если возможно, осматривается в 1-й и 10-й дни ветврачом + справка о здоровье животного и если не больное , то прививки прекращаются. Если больной отказывается , то никаких проблем - пишет сам " от госпитализации и прививок отбешенства отказываюсь , о возможности смертельного исхода при заболевании бешенством предупреждён". Текст очень действенен.
Случаи заболеваний животных бешенством редки , но не казуистика.
Поделиться252009-08-28 08:24:15
В мировой литературе не зарегистрировано случаев заболевания бешенством после укусов грызунами,тем более,содержавшихся в клетке и не имевших возможности контакта с носителем вируса бешенства!
А приказ скиньте,пожалуйста!- посмеемся (или поплачем)
Поделиться262009-08-28 13:40:28
Приказ министерства здравоохранения РФ от 07.10.97 №297
Найти в интернете на Рамблере например очень просто , ссылаясь на этот приказ. Я просто не умею вставлять адрес в текст.
О СОВЕРШЕНСТВОВАНИИ МЕРОПРИЯТИЙ ПО ПРОФИЛАКТИКЕ
ЗАБОЛЕВАНИЯ ЛЮДЕЙ БЕШЕНСТВОМ
ПРИКАЗ
МИНИСТЕРСТВО ЗДРАВООХРАНЕНИЯ РФ
7 октября 1997 г.
N 297
(Д)
В связи с обострением в последние годы на территории Российской
Федерации эпизоотологической обстановки по бешенству значительно
возросла угроза распространения этой инфекции среди населения.
Количество случаев бешенства среди животных в последние два года
увеличилось почти в два раза, число неблагополучных населенных пунктов
достигло 1240, что на 44,5% больше, чем в 1995 году. Ситуация
усугубляется ростом численности безнадзорных животных, повсеместным
нарушением правил содержания домашних животных, неудовлетворительным
проведением охото-хозяйственных мероприятий по регулированию
численности диких животных в природных условиях. Наиболее стойкие
природные очаги бешенства сохраняются в Центральном,
ЦентральноЧерноземном, Северо-Кавказском, Поволжском, Уральском,
Дальневосточном районах страны. В этих же районах регистрируются
случаи заболевания людей этой инфекцией.
Число лиц, получивших повреждения от животных в 90-ые годы, по
сравнению с 80-ми годами увеличилось более чем в два раза. В 1996 году
за медицинской помощью обратилось 439 тысяч человек, из них 34,5% дети
в возрасте до 14 лет. Специфическое антирабическое лечение назначалось
47% пострадавших. Число лиц, самостоятельно прекративших курс
антирабических прививок, возросло в 1996 году до 11,4% против 7% в
1990 году.
В Российской Федерации ежегодно регистрируется от 5 до 20 случаев
бешенства среди людей. В 1996 году от бешенства погибло 8 человек, за
8 месяцев 1997 года - 8 человек (в Республике Башкортостан,
Краснодарском крае, Астраханской, Московской, Курской, Орловской,
Самарской областях). При этом из 16 умерших от бешенства в 1996 и 1997
годах в 10 случаях возникновение заболеваний было связано с
несвоевременным обращением пострадавших от укусов животных за
медицинской помощью, в двух случаях - с отказом их от предлагаемой
вакцинации, в двух случаях заболевания возникли по вине медицинских
работников, которые при наличии показаний не назначили курс прививок.
Введение в 1993 году в практику здравоохранения концентрированной
очищенной культуральной антирабической вакцины (КОКАВ) позволило
сократить схему полного курса вакцинации до 6 инъекций и уменьшить
разовую прививочную дозу до 1 мл. Однако, несмотря на рекомендации
Минздрава России "О расширении использования культуральной очищенной
концентрированной антирабической вакцины (КОКАВ) с антирабическим
иммуноглобулином", в ряде территорий органами и учреждениями
здравоохранения не принимаются меры по внедрению этой
высокоэффективной вакцины.
В стране отсутствует производство антирабического
иммуноглобулина, необходимого для сочетанного с вакциной применения
при тяжелых травмах и повреждениях опасной локализации, полученных от
животных.
На качестве антирабической помощи населению негативно сказывается
отсутствие территориальных консультативно-методических центров по
оказанию антирабической помощи, недостаточная подготовка
врачей-травматологов и врачей-хирургов, непосредственно оказывающих
антирабическую помощь, отсутствие настороженности в отношении этой
инфекции, особенно среди медицинских работников в сельской местности.
Низким остается уровень информационно-разъяснительной работы среди
населения по проблеме бешенства. Все это приводит к тому, что
значительное число лиц, пострадавших от животных, не придавая значения
опасности этой инфекции, не обращается вовремя за медицинской помощью
или самовольно прекращает назначенный курс специфического
антирабического лечения.
Санитарно-противоэпидемическая комиссия Правительства Российской
Федерации своим решением (протокол N 11 от 22.07.97) обратила внимание
органов и учреждений здравоохранения и госсанэпидслужбы на
необходимость совершенствования оказания антирабической помощи
населению.
В целях улучшения качества оказания антирабической помощи и
совершенствования мероприятий по профилактике заболевания людей
бешенством приказываю:
1. Руководителям органов управления здравоохранением субъектов
Российской Федерации:
1.1. Организовать до 01.01.98 центры антирабической помощи на
базе одного из лечебно-профилактических учреждений, имеющем в своем
составе травматологический пункт или травматологическое отделение
(приложение 1).
1.2. Провести в 4 квартале 1997 года, а в последующем ежегодно,
семинары для медицинских работников по вопросам антирабической помощи
населению и профилактики бешенства.
1.3. Обеспечить представление в Департамент госсанэпиднадзора
Минздрава России копий историй болезни каждого случая бешенства.
2. Главным государственным санитарным врачам по субъектам
Российской Федерации:
2.1. Совместно с главными государственными ветеринарными врачами
в субъектах Российской Федерации внести до 01.01.98 в органы
исполнительной власти планы неотложных мероприятий по борьбе с
бешенством.
2.2. Проводить совместно с центром антирабической помощи анализ
обращаемости, причин и обстоятельств укусов людей животными для
подготовки предложений по усилению профилактических мероприятий.
3. Руководителям органов управления здравоохранением субъектов
Российской Федерации, Главным государственным санитарным врачам по
субъектам Российской Федерации:
3.1. Обеспечить работу подведомственных учреждений в соответствии
с инструкцией "О порядке работы лечебно-профилактических учреждений и
центров госсанэпиднадзора по профилактике заболевания людей
бешенством" (приложение 2).
3.2. Организовать с 01.01.98 проведение обязательной
профилактической иммунизации против бешенства лицам, профессиональная
деятельность которых связана с риском заражения вирусом бешенства.
3.3. Обеспечить расширение применения концентрированной очищенной
культуральной антирабической вакцины (КОКАВ) и сокращение применения
культуральной антирабической вакцины.
3.4. Осуществлять строгий контроль за наличием антирабических
препаратов и условиями их хранения в лечебно-профилактических
учреждениях.
3.5. Активизировать информационно-разъяснительную работу среди
населения, используя средства массовой информации и наглядной
агитации.
4. Управлению организации медицинской помощи населению оказать
необходимую помощь органам управления здравоохранением субъектов
Российской Федерации в организации создания центров антирабической
помощи и подготовке персонала.
5. Управлению обеспечения лекарственными средствами и медицинской
техникой представить до 01.12.97 предложения по организации в 1998
году промышленного производства в Российской Федерации антирабических
иммуноглобулинов.
6. Департаменту госсанэпиднадзора подготовить до 15.11.97 письмо
руководителям органов исполнительной власти субъектов Российской
Федерации о необходимости регулирования численности диких животных,
принятия действенных мер по сокращению численности безнадзорных
животных, соблюдения гражданами правил содержания домашних животных и
организации специальных площадок для их выгула, строительству
кремационных печей для утилизации трупов безнадзорных животных.
7. Приказ Министерства здравоохранения СССР от 05.06.75 N 540 "О
профилактике заболеваний людей бешенством" считать не действующим на
территории Российской Федерации.
8. Контроль за выполнением настоящего приказа возложить на
Первого заместителя Министра здравоохранения Российской Федерации
Онищенко Г.Г.
Министр здравоохранения
Российской Федерации
Т.Б. Дмитриева
7 октября 1997 г.
N 297
Приложение 1
УТВЕРЖДЕНО
приказом Минздрава РФ
от 7 октября 1997 года
N 297
ПОЛОЖЕНИЕ
о Центре антирабической помощи в субъекте
Российской Федерации
1. Общие положения
1.1. Центр антирабической помощи (в дальнейшем именуемый "Центр")
создается в каждом субъекте Российской Федерации, на базе одного из
лечебно - профилактических учреждений, имеющего в своем составе
травматологический пункт или травматологическое отделение. Создание
Центра оформляется приказом органа управления здравоохранением
субъекта Российской Федерации.
1.2. Центр в своей деятельности руководствуется действующим
законодательством Российской Федерации, инструктивно-распорядительными
документами Минздрава России, приказами и распоряжениями руководителя
органа управления здравоохранением в субъекте Российской Федерации и
главного врача лечебно-профилактического учреждения, на базе которого
он организован и настоящим положением.
1.3. Повседневную работу Центра организует руководитель Центра,
который несет ответственность за его деятельность и представляет его
интересы в вышестоящих организациях.
1.4. Руководителем Центра назначается врач-травматолог (или
врач-хирург), прошедший подготовку по организации и оказанию
антирабической помощи, приказом главного врача
лечебно-профилактического учреждения, на базе которого он организован.
1.5. Руководитель Центра назначается на должность и освобождается
от должности в установленном законодательством порядке, подчиняется
главному врачу лечебно-профилактического учреждения, на базе которого
он организован и Руководителю органа управления здравоохранением в
субъекте Российской Федерации.
1.6. Штатное расписание и структура Центра определяется, в
установленном порядке, главным врачом лечебно-профилактического
учреждения, на базе которого он организован, по согласованию с
руководителем органа управления здравоохранением в субъекте Российской
Федерации.
1.7. Деятельность Центра осуществляется в тесном контакте с
лечебнопрофилактическими учреждениями, центрами госсанэпиднадзора,
ветеринарной службой, обеспечивающими единство при оказании лечебной,
консультативной и профилактической помощи.
1.8. Центр в своей деятельности подотчетен органу управления
здравоохранением субъекта Российской Федерации и представляет в
установленном порядке отчет о работе, информации о состоянии
заболеваемости, состоянии эпизоотологоэпидемиологической обстановки.
1.9. Материально-техническое обеспечение Центра осуществляется
органом управления здравоохранением субъекта Российской Федерации за
счет финансовых средств, выделяемых лечебно-профилактическому
учреждению, на базе которого он создан.
3. Права Центра
3.1. Центр имеет право:
3.1.1. Получать необходимую информацию из лечебно -
профилактических учреждений, центров госсанэпиднадзора, ветеринарной
службы.
3.1.2. Привлекать в необходимых случаях для выполнения
консультативных функций специалистов различного профиля, в том числе
научно-исследовательских институтов.
3.1.3. Вносить в органы управления здравоохранением и другие
организации предложения по вопросам улучшения и совершенствования
антирабической деятельности.
Начальник Управления организации
медицинской помощи населению
Минздрава России
А.И. Вялков
Зам. начальника Департамента
госсанэпиднадзора Минздрава России
С.И.Иванов
Приложение 2
УТВЕРЖДЕНА
приказом Минздрава РФ
от 7 октября 1997 года
N 297
ИНСТРУКЦИЯ
о порядке работы лечебно-профилактических учреждений и
центров государственного санитарного эпидемиологического
надзора по профилактике заболевания людей бешенством
1. Первую медицинскую помощь лицам, обратившимся по поводу
укусов, оцарапания, ослюнения любым животным, а также лицам,
получившим повреждения кожных покровов и попадание инфицированного
материала на слизистые оболочки при разделке и вскрытии туш животных,
павших от бешенства, или при вскрытии трупов людей, умерших от
гидрофобии оказывают все лечебно-профилактические учреждения.
Курс лечебно-профилактической иммунизации против бешенства
назначается немедленно при обращении (направлении) пострадавшего и
проводится в травматологических пунктах (кабинетах), а при их
отсутствии в хирургических кабинетах (или хирургических отделениях).
Руководители лечебно-профилактических учреждений, имеющих
травматологические пункты (кабинеты), а при их отсутствии
хирургические кабинеты (отделения), обеспечивают подготовку и
переподготовку врачей-травматологов, врачей-хирургов по оказанию
антирабической помощи; выделяют врачей-травматологов или
врачейхирургов, ответственных за организацию и оказание антирабической
помощи, предусматривая в графиках их работы часы для осуществления
указанных функций.
Центры государственного санитарно-эпидемиологического надзора на
основании полученных "Экстренных извещений об инфекционном
заболевании, пищевом, остром профессиональном отравлении, необычной
реакции на прививку" (учетная форма N 058/у), проводят
эпидемиологическое расследование каждого случая обращения и
осуществляют комплекс мероприятий по профилактике бешенства.
2. Лечебно-профилактические учреждения при обращении лиц,
укушенных, оцарапанных, ослюненных любыми животными, а также лиц,
получивших повреждения кожных покровов и попадание инфицированного
материала на слизистые оболочки при разделке и вскрытии туш животных,
павших от бешенства, или при вскрытии трупов людей, умерших от
бешенства обязаны:
2.1. Немедленно оказать первую медицинскую помощь пострадавшему:
- обильно промыть раны, царапины, ссадины, места ослюнения струей
воды
с мылом (или любым моющим средством), обработать края раны 70° спиртом
или настойкой йода, наложить стерильную повязку. Края раны, нанесенной
животным, в течении первых трех дней не иссекать и не зашивать,
исключая повреждения, которые требуют специальных хирургических
вмешательств по жизненным показаниям;
- при обширных ранах после предварительной местной обработки раны
накладываются несколько наводящих швов;
- в целях остановки наружного кровотечения проводится прошивание
кровоточащих сосудов.
2.2. Провести экстренную профилактику столбняка в соответствии с
инструкцией о ее проведении.
2.3. Направить пострадавшего в травматологический пункт
(кабинет), а при его отсутствии в хирургический кабинет или
хирургическое отделение больницы для назначения и проведения курса
антирабических прививок.
2.4. Передать на каждого обратившегося телефонограмму и направить
письменное "Экстренное извещение об инфекционном заболевании, пищевом,
остром профессиональном отравлении, необычной реакции на прививку"
(учетная форма N 058/у) в центр госсанэпиднадзора, в районе которого
находится данное учреждение.
2.5. Информировать каждого пострадавшего о возможных последствиях
отказа от прививок и риске заболевания бешенством, сроках наблюдения
за животным.
2.6. Патологоанатомические исследования материала от людей,
погибших от бешенства или с подозрением на данное заболевание,
проводить в соответствии с инструкцией по взятию материала для
патоморфологического изучения летальных случаев, утвержденной
Минздравом СССР 08.08.80 за N 06-14/15.
3. Травмотологические пункты (кабинеты), а при их отсутствии
хирургические кабинеты и хирургические отделения обязаны:
3.1. В случае первичного обращения пострадавшего оказать ему
первую медицинскую помощь (как указано в п.п.2.1. и 2.2.), в
оперативном порядке передать телефонограмму и в течение 12 часов
направить письменно экстренное извещение (учетная форма N 058/у) в
центр госсанэпиднадзора, в районе деятельности которого находится
травматологический пункт(кабинет), или хирургический
кабинет(отделение).
3.2. Заполнить на каждого пострадавшего "Карту обратившегося за
антирабической помощью" (учетная форма N 045/у).
3.3. Назначить и обеспечить проведение курса антирабических
прививок в соответствии с действующими инструкциями по применению
антирабических препаратов, в том числе в обязательном порядке в
субботние, воскресные и праздничные дни в условиях медицинских
учреждений, ведущих постоянный круглосуточный прием больных.
3.4. Обеспечить госпитализацию следующих категорий пострадавших
для проведения курса прививок:
а) лиц, получивших тяжелые и множественные укусы и укусы опасной
локализации;
б) лиц, проживающих в сельской местности;
в) прививающихся повторно;
г) имеющих отягощенный анамнез (неврологический,
аллергологический и т.д.).
3.5. Уточнить курс прививок на основании сообщения из
ветеринарного учреждения о результатах наблюдения за животными или
сообщения центра госсанэпиднадзора о результатах лабораторного
исследования павшего или убитого животного.
3.6. Информировать центры госсанэпиднадзора, в районе
деятельности которого находится травматологический пункт (кабинет),
хирургический кабинет или хирургическое отделение:
а) в случае переезда на другое место жительства пострадавшего, не
закончившего курс антирабических прививок;
б) в случае возникновения поствакцинального осложнения;
в) о прививающихся, не закончивших курс прививок;
д) о каждом случае отказа от антирабических прививок.
3.7. Направлять копии всех заполненных "Карт обратившихся за
антирабической помощью" (учетная форма N 045/у) в территориальные
центры госсанэпиднадзора.
3.8. Обеспечить непрерывность проведения курса антирабических
прививок по возможности одной серией вакцины.
3.9. Оформлять отказ от оказания антирабической помощи в виде
расписки больного заверенной подписями 2-х врачей и печатью
лечебно-профилактического учреждения.
3.10. Оформить и выдать пациенту справку о проведении курса
антирабических прививок, при наличии у него прививочного свидетельства
заполнить учетный листок (справка выдается на основании данных карты
обратившегося за антирабической помощью (учетная форма N 045/у).
3.11. Вести учет поствакцинальных реакций и осложнений на
введение антирабических препаратов.
3.12. Определять потребность в антирабических препаратах и
своевременно направлять заявки на антирабические препараты.
4. Центры госсанэпиднадзора обязаны:
4.1. На основании экстренных извещений из
лечебно-профилактических учреждений проводить
эпизоотолого-эпидемиологическое расследование каждого случая обращения
за медицинской помощью лиц, подвергшихся риску инфицирования вирусом
бешенства, с заполнением "Карты эпизоотолого-эпидемиологического
обследования очага зоонозного заболевания" (учетная форма N 391 У).
4.2. Выявить в очаге круг лиц, подвергшихся риску инфицирования
вирусом бешенства и направить их в травматологический пункт (кабинет),
при его отсутствии в хирургический кабинет или хирургическое отделение
для оказания антирабической помощи.
4.3. Обеспечить контроль за:
а) первичной явкой пострадавшего в травматологический пункт
(кабинет), при отсутствии такового - в хирургический
кабинет(отделение) для назначения и прохождения курса антирабических
прививок;
б) своевременностью и обоснованностью назначения курса
антирабических прививок, его выполнением;
в) госпитализацией всех пострадавших, которым курс
лечебно-профилактической иммунизации должен проводиться в стационарных
условиях;
г) полнотой учета, своевременностью представления экстренных
извещений о каждом пострадавшем, обратившимся в
лечебно-профилактическое учреждение, в т.ч. в травматологический пункт
(кабинет), хирургический кабинет или хирургическое отделение;
д) своевременностью получения информации травматологическими
пунктами (кабинетами), хирургическими кабинетами (отделениями) от
ветеринарных учреждений о результатах наблюдения за животными или
исследований биоматериала от животных;
е) обеспеченностью и соблюдением условий хранения антирабических
препаратов в травматологических пунктах(кабинетах), хирургических
кабинетах (отделениях).
4.4. Информировать:
4.4.1. Территориальную станцию по борьбе с болезнями животных об
известных животных нанесших повреждения пострадавшему, с целью
установления 10-тидневного наблюдения (карантинирования) за
последними.
4.4.2. Травматологические пункты (кабинеты), хирургические
кабинеты (отделения), оказывающие антирабическую помощь, о результатах
10-тидневного наблюдения за животным и лабораторного исследования
биоматериалов от павшего или убитого животного, подозрительного на
заболевание бешенством, полученных от главного ветеринарного врача
города (района).
4.4.3. Центры государственного санитарно-эпидемиологического
надзора по месту пребывания пострадавшего, не закончившего курса
прививок, в случае смены им места жительства.
4.5. Осуществлять:
4.5.1.Совместно с органами здравоохранения комиссионное
расследование поствакцинальных осложнений.
4.5.2. Совместно с органами ветеринарной службы, коммунального
хозяйства, милиции, обществом охотников, другими организациями и
ведомствами разработку программ по профилактике бешенства с
последующим представлением в установленном порядке на утверждение в
местные органы исполнительной власти.
4.5.3. Постоянную взаимоинформацию с органами государственного
ветеринарного надзора на всей обслуживаемой территории о состоянии
эпизоотической и эпидемической обстановки.
4.5.4. Регулярную ежеквартальную информацию врачей
лечебно-профилактической сети об эпизоотической ситуации по бешенству
и ее изменениях, по данным ветеринарной службы.
4.5.5. Организацию и проведение совместно с органами
здравоохранения информационно-разъяснительной работы среди населения
по вопросам профилактики бешенства.
Начальник Управления организации
медицинской помощи населению
Минздрава России
А.И. Вялков
Зам. начальника Департамента
госсанэпиднадзора Минздрава России
С.И.Иванов
Отредактировано CHUDO (2009-08-28 14:00:13)
Поделиться272009-08-28 22:29:25
Спасибо! Интересно сравнить с аналогичным НАШИМ приказом!
http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1039.3432.0
Про удосконалення заходів профілактики захворювань людей на сказ
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАКАЗ
15.04.2004 N 205
Про удосконалення заходів профілактики захворювань людей на сказ
В останні роки в Україні значно погіршилася епізоотична ситуація зі сказу. Активні вогнища природного типу цієї особливо небезпечної інфекції практично існують на всій її території, більшість яких реєструється в Чернігівській, Сумській, Полтавській, Харківській, Хмельницькій та Луганській областях. Відзначається підвищена захворюваність на сказ серед собак, котів та сільськогосподарських тварин, що, в першу чергу, є показником епізоотичного неблагополуччя серед диких тварин. Ускладнює ситуацію зростання в населених пунктах кількості безпритульних собак та котів, незадовільний стан боротьби з ними, неповне охоплення профілактичними щепленнями домашніх тварин, порушення правил утримання їх власниками. Все це є передумовою формування осередків сказу міського типу. У зв’язку з погіршенням епізоотичної ситуації із сказу збільшилась загроза виникнення і розповсюдження цієї інфекції серед населення.
По медичну допомогу з приводу укусів тваринами щороку звертаються близько 110 тис. осіб, з них майже 20 тисяч отримують антирабічні щеплення.
Протягом останніх років в Україні реєструються поодинокі випадки захворювань на сказ серед людей, виникнення яких було пов’язане з несвоєчасним зверненням потерпілих від укусів тваринами по медичну допомогу. Мало місце несвоєчасне призначення антирабічних щеплень (Донецька область) або неякісне їх проведення (Київська область).
З метою удосконалення заходів профілактики захворювань людей на сказ НАКАЗУЮ:
1. Затвердити:
1.1. Примірне положення про Центр антирабічної допомоги (додається).
1.2. Методику організації та надання антирабічної допомоги (додається).
2. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров’я обласних, Севастопольської міської, Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державних адміністрацій:
2.1. Створити в Автономній Республіці Крим, областях та містах Києві та Севастополі центри антирабічної допомоги на базі одного з лікувально-профілактичних закладів, який має в своєму складі травматологічне відділення (хірургічні відділення). Строк — II кв. 2004 року.
2.2. Виділити в кожному районі (місті) відповідальних за надання антирабічної допомоги населенню лікарів-травматологів (хірургів), які працюють в травматологічних пунктах (кабінетах), а в разі їх відсутності в хірургічних кабінетах (відділеннях) — закріпити за ними середніх медичних працівників та визначити порядок їх роботи.
2.3. Забезпечити наявність у лікувально-профілактичних закладах, які надають антирабічну допомогу, необхідної кількості антирабічних препаратів.
2.4. Передбачити наявність ліжок у травматологічних (хірургічних) відділеннях для госпіталізації осіб, які потребують проведення курсу щеплень в стаціонарних умовах, а також боксів в інфекційних лікарнях (відділеннях) для надання медичної допомоги хворим на сказ.
2.5. Забезпечити контроль за призначенням та проведенням антирабічних щеплень особам, які звертаються в лікувально-профілактичні заклади з приводу укусів тварин, з додержанням вимог відповідних інструкцій щодо використання антирабічних препаратів.
2.6. Забезпечити підготовку та перепідготовку на семінарах не менше 1 разу у 3 роки лікарів-травматологів (хірургів), які відповідають за надання антирабічної допомоги населенню в районах (містах) на базі центрів антирабічної допомоги з питань організації та проведення антирабічного лікування, а також семінарів для дільничних лікарів-терапевтів, медичних працівників сільських амбулаторій і фельдшерсько-акушерських пунктів з питань клініки, діагностики, епідеміології та профілактики сказу — на базі одного з лікувально-профілактичних закладів.
2.7. Забезпечити доставку патологічного матеріалу від осіб, які загинули від сказу, та з підозрою на сказ до Інституту епідеміології і інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України (за згодою).
3. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров’я обласних, Севастопольської міської, Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державних адміністрацій, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, водного, залізничного, повітряного транспорту:
3.1. Забезпечити контроль за роботою лікувально-профілактичних закладів, на які покладено надання антирабічної допомоги населенню відповідно до Методики організації та надання антирабічної допомоги.
3.2. Здійснювати щорічний аналіз стану надання антирабічної допомоги населенню та заходів профілактики сказу, інформацію надсилати на місця.
3.3. Забезпечити своєчасне подання до Міністерства охорони здоров’я України та Центральної санепідстанції МОЗ України оперативної інформації про кожний випадок захворювань на сказ та копій карт епідеміологічних обстежень.
3.4. Посилити проведення санітарно-освітньої роботи серед населення з питань профілактики сказу у засобах масової інформації.
4. Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, водного, залізничного, повітряного транспорту:
4.1. Забезпечувати контроль за наявністю антирабічних вакцин та за умовами їх зберігання і дотримання холодового ланцюга в лікувально-профілактичних закладах, на які покладено надання антирабічної допомоги.
4.2. Спільно з установами державної ветеринарної медицини та іншими зацікавленими службами забезпечити проведення комплексу заходів з профілактики захворювань людей на сказ, відповідно до Комплексної програми основних заходів профілактики та боротьби зі сказом в Україні на 2000-2010 роки, затвердженої спільним наказом Державного департаменту ветеринарної медицини та Міністерства охорони здоров’я України від 01.12.2000 N 43/315.
4.3. Надсилати до органів виконавчої влади інформацію про епідемічну та епізоотичну ситуацію із сказу, заслуховувати її на засіданнях надзвичайних протиепідемічних комісій.
4.4. Здійснювати аналіз епідемічної та епізоотичної ситуації зі сказу з розробкою відповідних профілактичних заходів.
4.5. Забезпечити проведення для лікарів-епідеміологів не менше 1 разу у 3 роки семінарів з питань епідеміології та профілактики сказу на базі обласних (міських) санепідстанцій.
5. Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України (Сельнікова О.П.) за згодою:
5.1. Забезпечити надання органам та закладам охорони здоров’я науково-методичної, консультативної та практичної допомоги з питань антирабічної допомоги та профілактики сказу.
5.2. Проводити лабораторні дослідження патологічного матеріалу на сказ від осіб, яким клінічно встановлено діагноз “сказ”.
6. Центральній санепідстанції МОЗ України (Некрасова Л.С.)
забезпечити надання установам державної санепідслужби організаційно-методичної, консультативної та практичної допомоги з питань профілактики сказу.
7. Департаменту організації медичної допомоги населенню (Жданова М.П.), Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду (Бережнов С.П.), Центральній санітарно-епідеміологічній станції МОЗ України (Некрасова Л.С.) здійснювати щорічний аналіз епідемічної та епізоотичної ситуації зі сказу, стану антирабічної допомоги населенню, інформацію надсилати на місця.
8. Контроль за виконанням наказу покласти на директорів Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Бережнова С.П. та Департаменту організації медичної допомоги населенню Жданову М.П.
9. Вважати таким, що втратив чинність, наказ МОЗ УРСР від 12.08.75 N 415 “Про заходи профілактики сказу серед людей в Україні”.
10. Вважати таким, що не діє на території України, наказ МОЗ СРСР від 05.06.75 N 540 “О профилактике заболеваний бешенством”.
Міністр А.В.Підаєв
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
15.04.2004 N 205
ПРИМІРНЕ ПОЛОЖЕННЯ
про Центр антирабічної допомоги
1. Загальні положення
1.1. Функції Центру антирабічної допомоги (надалі Центр)
покладаються в Автономній Республіці Крим, в кожній області, в містах Києві і Севастополі на травматологічне відділення одного з лікувально-профілактичних закладів.
Створення Центру оформлюється наказами Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров’я обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
1.2. Центр у своїй діяльності керується діючим законодавством України, наказами, інструктивно-розпорядчими документами Міністерства охорони здоров’я України, наказами і розпорядженнями Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров’я обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій і головного лікаря лікувально-профілактичного закладу, на який покладено функції Центру, цим Примірним положенням та Положенням про Центр.
1.3. Функції керівника Центру покладаються наказом головного лікаря на лікаря-травматолога (лікаря-хірурга), який пройшов підготовку з організації і надання антирабічної допомоги.
1.4. Центр працює в тісному контакті з лікувально-профілактичними закладами, санітарно-епідеміологічними станціями, закладами державної ветеринарної медицини.
1.5. Центр у своїй діяльності підзвітний керівнику закладу охорони здоров’я і подає в установленому порядку звіт про свою роботу, як підрозділ лікувально-профілактичного закладу.
1.6. Матеріально-технічне забезпечення Центру здійснюється керівником закладу у складі якого функціонує Центр.
2. Основні завдання та функції центру
2.1. Центр здійснює координаційну, організаційно-методичну, консультативну і практичну допомогу лікувально-профілактичним закладам, на які покладено надання антирабічної допомоги населенню.
2.2. Здійснює надання медичної допомоги особам, які звертаються з приводу укусів, подряпин, заслинень їх тваринами і при потребі призначає і проводить курс антирабічних щеплень.
2.3. Організовує і проводить семінари з підготовки і перепідготовки лікарів-травматологів (хірургів) лікувально-профілактичних закладів, на які покладено надання антирабічної допомоги населенню.
2.4. Бере участь в організації і проведенні заходів з профілактики сказу на території, яку обслуговує.
2.5. Здійснює разом з відповідною санітарно-епідеміологічною станцією щорічний аналіз стану надання антирабічної допомоги населенню, епідемічної та епізоотичної ситуації зі сказу, готує і надсилає відповідні інформаційні листи на місця.
2.6. Здійснює постійний зв’язок з питань організаційно-методичної допомоги з Інститутом епідеміології і інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України.
2.8. Організовує і проводить санітарно-освітню і роз’яснювальну роботу серед населення щодо профілактики сказу з використанням засобів масової інформації цих питань.
3. Права центру
3.1. Центр має право:
3.1.1. Користуватися необхідною інформацією від лікувально-профілактичних закладів, санітарно-епідеміологічних станцій з питань надання антирабічної допомоги, профілактики сказу.
3.1.2. Залучати за домовленістю в разі необхідності для надання консультативної допомоги фахівців інших лікувально-профілактичних закладів.
3.1.3. Виносити па розгляд органу охорони здоров’я питання щодо надання антирабічної допомоги населенню.
Директор Департаменту організації
медичної допомоги населенню М.П.Жданова
Директор Департаменту державного
санітарно-епідеміологічного нагляду С.П.Бережнов
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
15.04.2004 N 205
МЕТОДИКА
організації та надання антирабічної допомоги
1. Першу медичну допомогу особам, які звертаються з приводу укусів, подряпин, заслинень будь-якими тваринами, а також особам, які отримали ушкодження шкіряних покривів і попадання інфікованого матеріалу на слизові оболонки при розтині туш тварин, що загинули від сказу, або при розтині трупів людей, які померли від сказу, надають лікувально-профілактичні заклади.
При зверненні (направленні) особи, яка постраждала, у разі потреби призначається курс лікувально-профілактичної імунізації проти сказу і проводиться в травматологічних пунктах (кабінетах), а при їх відсутності — в хірургічних кабінетах або хірургічних відділеннях.
Керівники лікувально-профілактичних закладів, на базі яких є травматологічні пункти (кабінети), а при їх відсутності хірургічні кабінети (відділення), забезпечують підготовку і перепідготовку лікарів-травматологів, лікарів-хірургів з питань надання антирабічної допомоги; виділяють лікарів-травматологів або лікарів-хірургів, які відповідають за організацію та надання антирабічної допомоги, передбачують в графіках їх роботи години для здійснення вказаних функцій.
2. Районні (міські) санітарно-епідеміологічні станції на підставі отриманих Екстрених повідомлень про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення (облікова форма N 058/о), проводять епідеміологічне розслідування кожного випадку звернення і здійснюють комплекс заходів з профілактики сказу.
3. Лікувально-профілактичні заклади при зверненні осіб з приводу укусів, подряпин, заслинень будь-якими тваринами, а також осіб, які одержали ушкодження шкіряних покривів і мало місце попадання інфікованого матеріалу на слизові оболонки при розтині туш тварин, які загинули від сказу, або при розтині трупів людей, які померли від сказу, забезпечують:
3.1. Першу медичну допомогу особі, яка постраждала, для чого ретельно промивається рана, подряпини, садна, заслинені місця струменем води з милом, обробити краї рани 70 град. спиртом або 5% настоянкою йоду, накласти стерильну пов’язку. Краї рани на протязі 3-х днів не висікають і не зашивають, за винятком ушкоджень, що погребують спеціальних хірургічних втручань за життєвими показаннями:
- при численних ранах після попередньої обробки рани накладаються декілька навідних швів;
- з метою зупинення зовнішньої кровотечі проводиться прошивання судин, які кровоточать.
3.2. Екстрену профілактику правця у відповідності з Інструкцією зі специфічної профілактики правця.
3.3. Направлення особи, яка постраждала до травматологічного пункту (кабінету), а при його відсутності до хірургічного кабінету або хірургічного відділення лікарні для призначення та проведення курсу антирабічних щеплень.
3.4. Передачу на кожну особу, яка звернулася, телефонограми і письмово Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення (облікова форма N 058/о) до санепідстанції за місцем звернення та проживання особи, яка постраждала.
В обліковій формі N 058/о додатково зазначається:
у пункті 1 — локалізацію, глибину рани, характер ушкоджень та кількість укусів;
у пункті 9 — обставини укусу, а якщо тварина відома — її вид, масть, кличку, щеплена чи не щеплена проти сказу. Зазначити прізвище, ім’я, по батькові та адресу власника тварини;
у пункті 10 — зазначити характер наданої медичної допомоги, призначений курс антирабічних щеплень (для ЛПУ, де вони призначаються), дату взяття тварини під ветеринарний нагляд.
3.5. Інформування кожного, хто постраждав, про можливий ризик захворювання на сказ та наслідки відмовлення від щеплень і термінах спостереження за твариною.
4. Травматологічні пункти (кабінети), а при їх відсутності хірургічні кабінети або хірургічні відділення, на які покладено надання антирабічної допомоги, забезпечують:
4.1. При первинному зверненні особи, яка постраждала, надання їй першої медичної допомоги (як зазначено у пп. 3.1. і 3.2.), в оперативному порядку передачу телефонограми і на протязі 12 годин направлення письмово Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення (облікова форма N 058/о) до санепідстанції за місцем звернення та проживання особи, яка постраждала.
4.2. Заповнення на кожну особу, яка постраждала, Карти звернення за антирабічною допомогою (облікова форма N 045/о) у двох примірниках, один з яких направляється до територіальної санепідстанції.
Облік осіб, які звернулися за антирабічною допомогою, здійснюється у Журналі обліку інфекційних і паразитарних захворювань (облікова форма N 060/о).
4.3. Проведення курсу антирабічних щеплень призначається у відповідності з діючими інструкціями щодо застосування антирабічних препаратів, в т.ч. в обов’язковому порядку в суботу, неділю та святкові дні.
4.4. Госпіталізацію наступних категорій, які постраждали, для проведення щеплень в умовах стаціонару:
- осіб, яким призначено комбінований курс щеплень;
- осіб, які мешкають у сільській місцевості;
- осіб, яким призначено повторний курс щеплень;
- осіб, з обтяженим анамнезом (неврологічним, алергологічним та іншим);
- вагітних;
- осіб, щеплених менше 2 місяців тому, від інших інфекційних хвороб.
4.5. Відкоригування курсу щеплень на підставі повідомлення установи державної ветеринарної медицини про результати спостереження за тваринами або повідомлення санепідстанції про результати лабораторного дослідження патологічного матеріалу від загиблих або забитих тварин.
4.6. Інформування територіальної санепідстанції у випадку:
- переїзду на інше місце проживання особи, яка постраждала і не закінчила повний курс антирабічних щеплень;
- появи поствакцинальних ускладнень або незвичної реакції на щеплення;
- коли особа не закінчила повний курс щеплень;
- відмови від антирабічпих щеплень.
4.7. Патронаж за особами, які не з’явилися або перервали курс щеплень, з метою проведення їм антирабічних щеплень (через поліклініку, амбулаторію).
4.8. Проведення диспансерного нагляду за особами з підвищеним ризиком зараження на сказ (покусані скаженими тваринами, дикими м’ясоїдними тваринами, кажанами) забезпечується на протязі року з моменту одержання ушкодження.
4.9. Оформлення довідки на особу, яка постраждала про проведення курсу антирабічних щеплень (на підставі даних Карти звернення по антирабічну допомогу, облікова форма N 045/о).
4.10. Проведення курсу антирабічних щеплень по можливості однією серією вакцини.
4.11. Проведення обліку поствакцинальних реакцій та ускладнень на введення антирабічних препаратів.
4.12. Визначення потреби в антирабічних препаратах і своєчасне направлення заявки на антирабічні препарати.
5. Санітарно-епідеміологічна станція:
5.1. На підставі Екстреного повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення (облікова форма N 058/о) з лікувально-профілактичного закладу здійснює епідеміологічне обстеження кожного випадку звернення по медичну допомогу осіб, які зазнали ризику інфікування вірусом сказу, із заповненням Карти епідеміологічного обстеження вогнища інфекційного захворювання (облікова форма N 357/о).
5.2. Виявляє в осередку осіб, які зазнали ризику інфікування вірусом сказу і направляє їх до травматологічного пункту (кабінету), а при його відсутності — до хірургічного кабінету (відділення) для надання антирабічної допомоги.
5.3. Проводить контроль за:
а) первинним зверненням осіб, які постраждали, до травматологічного пункту (кабінету), а при його відсутності — до хірургічного кабінету (відділення) для призначення та проходження ними курсу антирабічних щеплень;
б) своєчасним призначенням та проведенням курсу антирабічних щеплень, його виконанням;
в) госпіталізацією осіб, яким курс антирабічних щеплень повинен проводитися в умовах стаціонару;
г) повнотою обліку та своєчасним поданням Екстрених повідомлень про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення (облікова форма N 058/о) на кожну особу, яка постраждала від укусів і звернулася в лікувально-профілактичний заклад, в т.ч. в травматологічний пункт (кабінет), хірургічний кабінет або хірургічне відділення;
д) наявністю антирабічних препаратів та дотриманням умов зберігання їх в травматологічних пунктах (кабінетах), хірургічних кабінетах (відділеннях);
є) своєчасним отриманням інформацій травматологічними пунктами (кабінетами), хірургічними кабінетами (відділеннями) від закладів ветеринарної медицини про результати спостереження за тваринами або досліджень патологічного матеріалу від тварин.
5.4. Забезпечує інформування:
а) територіальних установ державної ветеринарної медицини про тварин, які завдали ушкодження (укуси, подряпини, заслинення тощо), з метою встановлення за ними десятиденного нагляду (карантину) або відбору патологічного матеріалу для вірусологічних досліджень;
б) травматологічних пунктів (кабінети), хірургічних кабінетів (відділення), що надають антирабічну допомогу, про результати десятиденного нагляду за твариною або результати лабораторного дослідження патологічного матеріалу від тварин, які загинули або були забиті, на підставі повідомлення, що надійшло з установи державної ветеринарної медицини;
в) санітарно-епідеміологічної станції за місцем знаходження особи, яка постраждала і не закінчила курс антирабічних щеплень, для проведення або продовження курсу антирабічних щеплень, у випадку зміни ним місця проживання.
5.5. Спільно з органами охорони здоров’я комісійно розслідує післявакцинальні ускладнення та незвичайні реакції на щеплення.
5.6. Здійснює постійний обмін інформацією з установами державної ветеринарної медицини про епізоотичну ситуацію зі сказу та вжиті заходи профілактики.
5.7. Надає щоквартальну інформацію про епізоотичну та епідемічну ситуацію зі сказу лікувально-профілактичним закладам, на які покладено надання антирабічної допомоги.
5.8. Проводить (разом з установами та закладами охорони здоров’я) санітарно-освітню роботу серед населення з питань профілактики сказу.
Директор Департаменту організації
медичної допомоги населенню М.П.Жданова
Директор Департаменту державного
санітарно-епідеміологічного нагляду С.П.Бережнов
Извините,но перевести это на русский мне затруднительно по времени!
Отредактировано Амбулаторный травматолог (2009-08-28 22:33:21)
Поделиться282009-08-29 09:37:55
а у нас в каждой области областные министерства здравоохраниния свои инструкции по этому поводу имеет.
та область, где я сейчас живу, уже много лет не было зарегистрировано ни одного случая бешенства и считается чистой. мы как врачи соглассно местным инструкциям должны уведомлять ответственных дежурных ветеренаров, но в конечном итоге заканчивается это уведомление тем, что они больше успокаивают врачей, приводя вышеизложеный аргумент.
Поделиться292009-08-29 15:16:16
Дай Вам Бог и дальше без случаев бешенства среди животных,а тем более- среди людей жить!
А у нас лесостепь,много лис,летучих мышей,а они являются природным очагом бешенства! приходится быть настороже!
Хотя если укус собакой или кошкой,да еще спровоцирован,да еще в черте города- в большинстве случаев прививки не назначаем,ограничиваясь наблюдением за животным в течение 14 дней (инкубационный период бешенства у кошек и собак- не более 10 дней)
Поделиться302009-08-29 17:50:29
здесь тоже такой живности хватает,- и лисы, белки и кролики даже по берлину бегают.
пару лет назад белка 2-х рабочих покусала и исцарапала, потом ещё кого-то, пока не напала на одного деда, который её своей палкой-костылём смог замочить.
Похожие темы
Консультация по теме рабиология | Вопросы травматологу-ортопеду | 2019-08-31 |
Вопрос про бешенство. | Вопросы травматологу-ортопеду | 2012-12-06 |
Существует ли риск? | Вопросы травматологу-ортопеду | 2018-09-09 |
аттестационная работа | Просьба о помощи | 2019-03-19 |
вопрос про бешенство - 2 | Вопросы травматологу-ортопеду | 2024-08-10 |